Мізинська скульптура є непересічним явищем найдавнішого мистецтва. Оригінальна стилістика фігурок одразу ж привернула увагу дослідників, а їх ідентифікація стала предметом дискусії, яка триває і нині. Статуетку жіночу знайшли 1909 р. під час розкопок стоянки Хведором Вовком. Виконана як кругла скульптура із заготовки циліндричної форми. Верхня частина – у вигляді короткого, вигнутого на кінці стрижня. Нижня – потовщена, відокремлена із трьох боків округлим валиком. Поверхня загладжена, орнаментована заглибленим зиґзаґоподібним орнаментом по валику. На передньому (плескатому) боці – складна графічна композиція. Нижче – зображення підтрикутної фігури, що є стилістичною ознакою жіночої статі.
Геометрична форма статуетки виразно втілює стилізоване зображення жіночого тіла. Мізинські фігурки, різні за розмірами, могли фіксувати вікові етапи жінки (підліток-дівчина, жінка-мати, хранителька житла). Їх, імовірно, використовували під час ініціацій, пов’язаних із переходом людини до іншої вікової групи, що принципово змінювало її статус.
